Деякі можуть відчувати емоційний ступор та відсторонення від реальності протягом наступних тижнів, в той час як деякі демонструють сильний прояв емоцій відразу після трагедії. Одні реагують гостро, в них посилюється концентрація уваги та пам'яті, а у інших з’являється апатія, емоції зникають. Спочатку все здається нереальним та багатьох охоплює відчуття порожнечі. Зазвичай, сильні реакції проявляються з часом, одна з них це почуття занепокоєння. Це нормальні реакції, які згодом проходять.
Зазвичайні реакції, які послідують подію:
- Шок, дезорієнтація, почуття нереальності
- Фізичні реакції як пришвидшене серцебиття, задуха, надмірна пітливість, озноб, нудота та запаморочення
- Сильні емоційні прояви, такі як злість, розпач, занепокоєння, або взагалі апатія, відсутність почуттів.
- Повторне переживання події (нав'язливі думки, картинки, слухові галюцинації, ураження нюху)
- Хаотичні думки з приводу подій, які весь час крутяться в голові
- Відчуття хаосу
- Підвищена тривожність “ збентеженість”
- Порушення сну та нічні кошмари
- Смуток, переляк, гнів, безпорадність, самозвинувачення, заперечення
- Погіршення концентрації та уваги
- Відчуття провини та постійні роздуми про подію
- Бажання соціальної ізоляції
Важко засинати, багато хто прокидається вночі по кілька раз, спить неспокійно, бачить погані сни та кошмари. Переважно, вважається за норму погано спати першу ніч після події, таким чином організм захищається від посттравматичних проявів, які часто бувають нав’язливими. Хтось хоче побути на самоті, іншим потрібне оточення - знаходитись між людьми. Дуже важливо не ізолювати себе повністю від оточення. Примушуйте себе спілкуватися з іншими, навіть через силу. Багаторазові розповіді про події, які ви пережили, можуть бути вкрай необхідні.
Важливо усвідомити, що після кризових ситуацій, найкращу допомогу можна отримати у своєму оточенні та від середовища, в якому панує довіра. Невідкладна допомога у кризовій ситуації, яку пропонує державна система, не повинна превалювати й не може замінити ту допомогу, яку надає оточення. Оточення не повинно дистанціюватися, думаючи, що державна допомога краща, а їх участь не така ефективна. Допомога у кризовій ситуації - це наша спільна відповідальність. Важкі спогади про місця подій, страх темряви, страх перебування на самоті є звичайними проявами після кризової ситуації.
Заняття активною діяльністю та рух допоможе швидше дистанціюватися, відпочити та повернутися до нормального ритму життя.
Вживання алкоголю на інших наркотичних засобів може посилити травму, та вкрай не рекомендується як засіб лікування.
Дільничний лікар має бути проінформований про ситуацію і зобов'язаний слідкувати за розвитком стану, та направляти до подальшого лікування чи обсервації, у разі потреби.
Пізні реакції, які можуть проявитися:
Більшість людей, що зазнали кризової ситуації, катастрофи та нещасного випадку, з часом може дистанціюватися від первинних реакцій, та самотужки опанувати себе. У меншості, реакції сталі, їх прояви можуть продовжуватися деякий час та навпаки вони можуть стати сильнішими. Дільничний лікар спостерігає за проявами, які можуть з'явитися через деякий час, може виписати лікарняний у разі необхідності, відповідні медичні препарати та направити до подальшого обстеження та лікування.