Як допомогти дітям у кризовій ситуації

• дитина нервує, коли відчуває, що батькам важко впоратися з труднощами

• дитина стає тривожною та боязкою

• дитина втрачає інтерес

• дитина поводиться як молодші діти, відчуває труднощі в поведінці та має проблеми з друзями

• дитина має проблеми з концентрацією уваги та зі сном, наприклад, у вигляді кошмарів.

Ці реакції можуть бути високої інтенсивності і сприйматися, як приголомшливі. Важливо пам’ятати, що ті самі фактори, які надають відчуття безпеки та спокою у повсякденному житті, допоможуть вам регулювати інтенсивні реакції вашої дитини, які ви не спостерігали раніше.

• 1-4 роки: страх темряви, потреба весь час бути з дорослими, порушення розпорядку дня (наприклад, сон, прийом їжі та відвідування туалету)

• 5-10 років: гнів, привертання уваги, прогули у школі, проблеми з увагою, фантазійне мислення, страх залишитися на самоті

• 11-13 років: проблеми з поведінкою та навчанням, почуття провини, втрата апетиту, удавана байдужість

• 14-18 років: відсутність інтересу та енергії, проблеми з поведінкою та концентрацією уваги, почуття сорому чи провини

• щоб їх втішили

• відчути себе в безпеці

• щоб їх прийняли такими які вони є, зрозуміли та підтримали не зважаючи на те, що вони думають чи відчувають

• знати, що у них є хтось, на кого вони можуть покластися

• поговорити з дорослим, який може пояснити, що відбувається

• забезпечити невеликі перерви від хвилювань і страху.

Спробуйте встановити звичний розпорядок дня, подбайте навіть про маленькі дрібниці – це сприяє стабільності та відчуттю безпеки.

• намагайтеся не реагувати надмірно; контролюйте себе, якщо потрібно

• заспокойтеся, перш ніж говорити з дитиною про інцидент

• поясніть простими словами і на тому рівні, щоб дитина зрозуміла; уникайте насильницьких подробиць

• дітям потрібно повторювати – наберіться терпіння

• дозвольте дитині виражати емоції, через гру, малювання, написання чи розповідання своєї історії

• виділіть час, щоб провести його разом з дитиною

• діти повинні мати віру, що ситуація покращиться. Говоріть дітям, що ми робимо все можливе, щоб укласти мир і зупинити війну

• втішайте та підбадьорюйте їх, але не давайте їм безпідставної надії

• діти навчаються прийомам подолання кризової ситуації, спостерігаючи те, як ви самі справляєтеся з цією ситуацією – моделювання.

Поясніть, що ви не очікуєте, що дитина повинна опікуватися вами і робити так, щоб ви почували себе краще.

• розпізнайте свої емоції

• не ставте до себе занадто високих вимог

• зосередьтеся на тому, на що ви можете вплинути – це допомагає зменшити стрес

• майте на увазі, що члени сім'ї по-різному впорюються з кризовою ситуацією

• звертайтеся за допомогою до вашої родини, друзів чи людей навколо вас, коли ви відчуваєте, що вам це потрібно

• навіть якщо ви у розпачі, покажіть дитині, що ви - сильна людина.

Пильнуйте себе.

• допоможіть батькам зберігати спокій для того, щоб вони могли допомогти заспокоїтися власній дитині (співрегулювання)

• дайте батькам поради, як підтримати та заохотити дитину до виявлення природніх потреб (наприклад до гри, дослідження навколишнього світу тощо).

• відкрите та безпосереднє спілкування:

• розповідайте своїм дітям те, що ви знаєте, але робіть це зі співчуттям і турботою та визнайте, що дітям може бути важко сприйняти цю новину
• не бійтеся засмутити дитину, спілкуючись з нею відверто й безпосередньо. Це не є небезпечним явищем, оскільки саме батьки можуть і по-справжньому втішити дитину
• пам’ятайте, що у дітей також є потреба розуміти реакції та думки дорослих
• дитячі фантазії можуть бути гіршими за ту інформацію, яку вони почують від вас
• будьте обережні з подробицями про насильство та страждання, але просто поясніть, що відбувається.

• Якщо можливо, проводьте час зі своїми дітьми або дозвольте їм погратися з іншими.

• Дорослі можуть позмінно гратися з дитиною/дітьми.

• Будьте поряд з дитиною і говоріть з нею про звичайні речі; заспівайте пісню, почитайте книжку або розкажіть історію.

• Якщо можливо, використовуйте у побуті знайомі предмети, наприклад ковдри тощо, щоб діти відчували, що вони у безпеці.

• Якщо можливо, тримайте дітей подалі від новин.

• Контролюйте те, що вони дивляться.

• Але пам'ятайте, що дітям потрібно підтримувати зв'язок з друзями.

• Якщо можливо, дотримуйтесь розпорядку дня, це допоможе дітям почуватися в безпеці.

• Дотримуйтеся звичайних правил перед сном, наприклад мити руки та обличчя, чистити зуби тощо.

• Відволікайте увагу дитини від того, що викликає тривогу, - це допоможе дитині спати.

• Хороший метод відволікти дитину - запропонувати порахувати від тисячі, віднімаючи 7, 5 або 1, залежно від того, наскільки вони вміють рахувати (1000 – 993 – 986 – 979 і так далі).

• Діти старшого віку (старше 10 років) можуть спробувати виконати таку дихальну вправу: спочатку вдихніть та видихніть три рази. Після третього видиху скажіть їм затримати дихання якомога довше. Потім тричі нормально вдихніть-видихніть. Після третього видиху, скажіть їм затримати дихання якомога довше. Продовжуйте виконувати цю вправу. Діти незабаром стануть сонними і почнуть засинати. У той же час таке зосередження на своєму диханні відверне їхню увагу від хвилювань або думок, які викликають тривогу.

• Можливо, ви чи хтось із інших батьків знаєте інші ефективні методи від безсоння, якими ви можете навчити своїх дітей?

Подальше читання та поради: https://www.childrenandwar.org/